буба
бу́ба дит. болюче місце; рана (м, ср, ст)||вава
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буба — Буба, -би ж. Дѣтск. 1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Словник української мови Грінченка