бубен

бу́бен (бу́бон) 1. муз. бубон (м, ср)

◊ би́ти як в бу́бен (бу́бон) сильно бити, лупцювати (ст): Це була правда: в шинку на Пункті били його як в бубон. Це було вперше. Потім він бив перший. Зробився завадіяка. Але не був ним (Нижанківський)||бити як буре просо; бити як Сидорову козу; бити як козу-дерезу; живцем паси дерти і ще солити; лупити як козу-дерезу; молотити як гамана; обертати як міх, повний полови; прати як бейлю (белю); товкти як грушку

◊ живі́т як бу́бен (бу́бон) 1. ірон., жарт. так говорить про себе людина, яка надміру з'їла (м, ср, ст)

2. знев., ірон., Жарт. великий живіт (ст)|| = бандзьох

◊ наби́ти як в бу́бен (бу́бон) дуже сильно побити, понівечити, покалічити (ст)|| = вигаратати

2. барабан (револьвера)(ст): Він казав: “Я буду мати револьвер. Правдивий, з бубном на шість набоїв” (Нижанківський)