1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

бубнити

бу́бни́ти 1. невиразно говорити; бубоніти (м, ср)||белендіти

2. шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Декотрі з них цілі послідні ферії стратили на тім, що “бубнили” чи там “кували” до матури (Шухевич)||кувати, кути

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубнити — бубни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бубнити — -ню, -ниш, недок., розм. Те саме, що бубоніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бубнити — БУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Грати на бубні. – Що се? Хто се бубнить? – загомоніли вони [люди] (І. Франко); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Словник української мови у 20 томах
  4. бубнити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. бубнити — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. бубнити — БУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Грати на бубні. — Що се? Хто се бубнить? — загомоніли вони [люди] (Фр., VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл. Словник української мови в 11 томах
  7. бубнити — Бубни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. ІІ. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104. Словник української мови Грінченка