викобзати

ви́кобзати (ви́кібзати) 1. вигнати, прогнати (ст)|| = викинути

2. звільнити, відрахувати (ст): Викобзали го з буди, мусів йти до роботи, бо то вже по науці, хто його де инакше возьме (Авторка); – Бо я рішив не вертатися до Станиславова. – Ва́ріят! – скрикнув пан Макс. – Та ж тебе викібзають з теології! – Не викібзають, бо я сам виступаю (Керницький)|| = викинути