1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

віконце

віконце футб. вид удару (ст): Прекрасно боронив горішні стріли і т.зв. “віконця”, клясично розтягаючись в повітрі, наче струна (Керницький)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віконце — віко́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віконце — -я, с. Зменш.-пестл. до вікно 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віконце — ВІКО́НЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2, 6. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко); Попід лісом млин подався у ставочок, Через воду перекинувся місточок. Словник української мови у 20 томах
  4. віконце — Віко́нце, -ко́нця, -ко́нцю, на -ко́нці; віко́нця, -ко́нець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. віконце — ВІКО́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1951, 254); Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (Автом., В. Кошик, 1954, 275). Словник української мови в 11 томах
  6. віконце — Віконце, -ця, -е ум. отъ вікно. Словник української мови Грінченка