гуска
гу́ска 1. вул. банкнота номіналом 20 золотих (ст)
2. ірон., жарт., знев. дівчина (перев. із невеликими інтелектуальними здібностями)(м, ср, ст): Ще більш недоладним і жорстоким був карнавал у відношенні до дівчат, яких змушували виставляти себе напоказ, ставати до жіночої “боротьби за існування”... Поважна, інтеліґентна дівчина, якої прикмети можна би оцінити на властивім терені, там, на бальовій салі – безнадійна ветеранка кількох карнавалів... Кількадесят китичок цвітів, які нагромадила “королева балю”, найчастіше коронована гуска, – це було стільки ж скальпів, здертих із голов скромніших суперниць (Нова хата 1933)|| = дівчина
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуска — гуска (126) —булка, калач [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- гуска — гу́ска іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гуска — -и, ж. 1》 Великий водоплавний свійський і дикий птах з довгою шиєю; самка гусака. 2》 Страва з гусячого м'яса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуска — Сіль у формі стовпчика Словник застарілих та маловживаних слів
- гуска — як (мов, ні́би і т. ін.) з гу́ски (з гусака́) вода́ з кого. Хто-небудь зовсім не реагує на щось; ніщо не впливає, не діє на когось. Фразеологічний словник української мови
- гуска — Гу́ска, -ски, -сці; гу́ски, гу́сок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуска — ГУ́СКА, и, ж. 1. Великий водоплавний свійський і дикий птах з довгою шиєю; самка гусака. Раз нашу гуску яструб вбив під плотом (Фр., XIII, 1954, 435); Не бачила вона, як з-під воріт .. Словник української мови в 11 томах
- гуска — Гуска, -ки ж. 1) Самка гуся, гусыня. Ном. № 4116. А щоб тебе гуска вбрикнула. Ном. 2) Соль въ столбикѣ, ступка соли. МУЕ. І. 98. Гуска соли. Шух. І. 101. 3) Родъ печенья. попекли свахи гуски. О. 1862. IV. 34. (Нп). Словник української мови Грінченка