дзяд

дзяд 1. дід||дід

◊ з дзя́да-прадзя́да з діда-прадіда; споконвіку (ст): Ах ти, жуліку одеський, хочеш вчити мене, львівського обивателя з дзяда-прадзяда, як я маю говорити? (Лисяк)

2. вул. злидар, голодранець, жебрак (ср, ст)||дід

◊ дзяд кальвари́йський злидар; каліка (ср, ст): Дзяде кальварийський, та де ти лізеш, чи так залив вже собі бельки, шо світу Божого не бачиш. Дайся трохи на стри́манє (Авторка)|| = драбуга

◊ ходи́ти як дзяд кальварі́йський ходити повільно, човгаючи ногами (ст)

3. вул. поліціянт (ст)|| = ґліна