долівка

долівка підлога (ст): Для мамці це був би просто удар (дочка долівки миє, Боже!), отже, треба їй цього заощадити (Ярославська); Сперся на ріг куліс і так стояв, понуривши зір у долівку (Тарнавський З.); Раз сталось це у восьмій клясі, коли наша шкільна заля була якраз над самою канцелярією директора д-ра Сабата. Під час такого дужання Михальчук Сковронка чи, може, Сковронок Михальчука кинув на долівку, але ж із такою силою, що кусок тинку відпав від стелі та гепнув директорові на бюрко (Береза)

розложи́ти на долівці вул. ударивши, повалити на підлогу (ст): Я був злий. В тій хвилині я був би найрадше розложив його разом з кріслом на долівці (Нижанківський)

пригина́ти ни́жче долівки гнітити; навівати нудьгу, сум (ст): Такі дні були найдурніші, тяглися дуже довго і не мали в собі нічого цікавого... Чогось хочеться. Щось мучить і пригинає нижче долівки (Нижанківський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долівка — Долі́вка: — тут: низ, долина, діл [8] Словник з творів Івана Франка
  2. долівка — долі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. долівка — Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша. Літературне слововживання
  4. долівка — Підлога; (дерев'яна) поміст Словник синонімів Караванського
  5. долівка — [доул’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -л'іўкие/ дол'іўки, -л'івок /дол'івок дв'і доул'іўкие Орфоепічний словник української мови
  6. долівка — Див. земник. Гірничий енциклопедичний словник
  7. долівка — -и, ж. Уторована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. долівка — ПІДЛО́ГА (покриття у приміщенні, по якому ходять — перев. дощане, паркетне), ПОМІ́СТ розм., МІСТ діал.; ДОЛІ́ВКА, ДІЛ рідше (перев. земляне покриття, помазане глиною). Словник синонімів української мови
  9. долівка — ДОЛІ́ВКА, и, ж. Утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога. То лінива дівка, як не мита долівка (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  10. долівка — Долівка, -ки ж. Земляной полъ, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня... одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. ум. долівонька, долівочка. Словник української мови Грінченка