1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

допіру

допіру тільки, лише (ст): Він завжди іде о 10-ій на Високий Замок, а тепер допіру восьма (Тарнавський З.)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допіру — допі́ру 1 прислівник незмінювана словникова одиниця допі́ру 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. допіру — пр., недавно, щойно, от-от; доперва, допіро. Словник синонімів Караванського
  3. допіру — 1》 присл. Тільки що, щойно. 2》 спол. Тільки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. допіру — див. недавно Словник синонімів Вусика
  5. допіру — ЩО́ЙНО присл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИ підсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ розм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. допіру — Допі́ро і допі́ру, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. допіру — ДОПІ́РУ, діал. 1. присл. Тільки що, щойно. Де був допіру, — Ларько вже забув, та й навіщо йому теє знати: де був — нема тепер (Вас., І, 1959, 104); Вона була свіжа, ніби допіру вийшла з моря (Кучер, Чорноморці, 1956, 14). 2. спол. Тільки. Словник української мови в 11 томах
  8. допіру — Допіро, допіру нар. Теперь только, лишь только, только что. Драг. 44, 45. Грин. ІІІ. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160. Словник української мови Грінченка