1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

женитися

жени́тися 1. одружуватися (м, ср, ст)

2. галасувати, зчиняти бучу, колотнечу (ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женитися — жени́тися дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. женитися — Одружуватися, брати <�приймати> шлюб, братися, вінчатися, йти <�ставати> до шлюбу <�до вінця>, у закон вступати, закон брати, зав'язувати собі вік <�світ>; (у загсі) розписуватися. Словник синонімів Караванського
  3. женитися — [жеинитиес'а] -н'ус'а, -ниес':а, -ниец':а, -н':ац':а; нак. -нис'а, -н'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. женитися — женюся, женишся, недок. і док., на кому, рідко з ким, без додатка. Брати шлюб (про чоловіка); одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. женитися — Побиратися, побратися, одружуватися, одружитися, опеньгуватися, опеньгатися, шлюбити, зашлюбити, пошлюбити, шлюбувати, зішлюбувати, пошлюбувати, ушлюбувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. женитися — Женився — не журився, оженився — зажурився. Парубком був безжурний, а оженившися відвічальний за свої обов'язки. Жени, сина, коли хоч; коли можеш давай доч. Сина можеш оженити колинебудь, а дочку віддавай, коли сватають. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. женитися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
  8. женитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
  9. женитися — Жени́тися, женю́ся, же́нишся, же́няться з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. женитися — ЖЕНИ́ТИСЯ, женю́ся, же́нишся, недок. і док., на кому, рідко з ким, без додатка. Брати шлюб (про чоловіка); одружуватися. Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. женитися — Жени́тися, -ню́ся, -нишся гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. ПЙО. Левиц. І. 366. Словник української мови Грінченка