жліб

жліб (жлоб, жолоб) вул., знев. 1. селюк (ст): Тільки треба кляво шпанува́ти, бо в кукурудзі може кимати жолоб, то щоб вас не заскочив (Франко)|| = бадиль

2. скупа, дріб'язкова людина (м, ср, ст): “Чоловіче, ти видиш, кілько нас при столі сидить, чи не? Соломкою одно пиво будемо цідити чи як? Дай для всіх, ти... йой, якби ти приліз до нас на Богданівку...” – “Та сядь ти з тою Богданівкою, хочеш шпарґи чи що?” І на тім дискусія перервалася, хіба що малий Стефко докинув: “А то жлоб” (Тарнавський З.)

◊ жлоба кава́лок → жліб 2 (ср, ст)

3. неприємна, ненависна людина; тип (ст): В душі він гордився тепер цим своїм незнаним, а таким дорогим, рідним батьком і нераз, коли зустрічали його насмішки від чужого шумовиння, він ловив пізніше цих “жлобів” поодинцем і бив з насолодою, приговорюючи при цьому: “На! Це за мого батька!” (Загачевський)||ананас