заковувати

Значення в інших словниках

1. заковувати — зако́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. заковувати — -ую, -уєш, недок., закувати і закути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 кого в що, перев. зі сл. кайдани, ланцюги. Накладати кому-небудь на руки або ноги кайдани, ланцюги і т. ін., сковуючи їх кінці. || перен. Позбавляти свободи, волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заковувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
4. заковувати — Зако́вувати; -ко́вую, -ко́вуєш; зако́вуй, -ко́вуйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заковувати — ЗАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУВА́ТИ і ЗАКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. кого в що, перев. із сл. кайдани, ланцюги. Накладати кому-небудь на руки або ноги кайдани, ланцюги і т. ін., сковуючи їх кінці. Словник української мови в 11 томах
6. заковувати — Зако́вувати, -вую, -єш сов. в. закувати и закути, -кую, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Св. Мр. V. 4. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Макс. 159. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. Чуб. V. Словник української мови Грінченка