1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

заповідач

заповіда́ч диктор (ст): На все життя запам'яталась ця накинена штучна урочистість, що її уміли заповідачі передати по радіо. В один мент раптом все затихло, і заповідач почав повільно речитувати: “А тепер з Кремлівської башти виходить товариш Сталін”; і знову тиша, хоч маком сій, і чути, як по камінній долівці вистукують кроки: цок, цок, цок (Тарнавський О.)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заповідач — -ідача, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заповідач — запові́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. заповідач — ЗАПОВІДА́Ч, і́дача́, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок. Заповідач може позбавити спадщини всіх або будь-кого з числа осіб, згаданих у ст. 418 (Цив. кодекс УРСР, 1950, 70). Словник української мови в 11 томах