1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

злапати

зла́пати зловити, спіймати (м, ср, ст): Біжи! Утікай швиденько! Бо зараз злаплю тебе! (Авторка)

◊ да́ти себе́ зла́пати дати себе обманути (ст)||датися натягнути

◊ зла́пати на шпіц → шпіц

◊ зла́пати сиф → сиф

◊ зла́пати ца́па за гонор обманути (ст): Який то він був селеп і фраєр, що дав себе злапати на такий дурний “штос”, ніби вона була в тяжі. Жадний львівський кіндер на таке вже не наткнеться. Навіть якби справді щось було, то розумні дівчата ніколи з тим не вилазять, бо хлопець може відразу звіяти. А він дався натягнути. Злапала цапа на гонор (Тарнавський З.)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злапати — зла́пати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. злапати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Схопити (зубами, руками, лапами, в руки) кого-, що-небудь. 2》 Спіймати тварину, птаха як здобич. 3》 Знайшовши, натрапивши, затримати, заарештувати того, хто переховується. || Захопити, застати кого-небудь на місці злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злапати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. злапати — ЗЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Схопити (зубами, руками, лапами, в руки) кого-, що-небудь. Собака мене злапав за запасчину, добре пошматував (Барв., Опов.., 1902, 236); — Розтягли [добро]. Хто що в руки злапав (Тют., Вир, 1964, 439). Словник української мови в 11 томах
  5. злапати — Злапати, -паю, -єш гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. І. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ляпаса. Получить пощечину. Ном. № 3976. Словник української мови Грінченка