1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

калатати

кала́тати 1. бити часто і сильно, стукати (перев. по металу)(м, ср, ст)

2. ірон. битися, стукати (про серце)(м, ср, ст): Моє серце так калата, як та бру́дна чорна шмата (із пісні)||калабуцькатися

3. ірон. жити, існувати: – Привіт, Стефку, як справи? – Якось калатаю, але могло б бути краще (Авторка)

◊ ле́две кала́тати 1. жити у злиднях, бідувати; хворіти (ср, ст)||ледве дихати

2. бути постійно втомленим (ср, ст)||ледве дихати

4. вульг. здійснювати статевий акт (м, ср, ст)|| = гримати

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калатати — калата́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. калатати — Стукати, вдаряти, бити; (у дзвін) дзвонити; (- серце) битися, р. калататися. Словник синонімів Караванського
  3. калатати — див. дзвонити; трясти Словник синонімів Вусика
  4. калатати — -аю, -аєш, недок. 1》 чим, об що, у що, також без додатка. Часто й сильно бити, стукати чим-небудь. || Утворювати звуки, схожі на стукання калаталом. 2》 Сигналізувати дзвоном, биттям об що-небудь; дзвонити. 3》 без додатка. Те саме, що калататися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. калатати — вік калата́ти / скалата́ти. Жити в біді, без любові, миру і злагоди; горювати. — Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені..— Я не забороняю. Не жалкуй тільки, дитино моя, на матір, як — не приведи, Господи — прийдеться вік калатати... Фразеологічний словник української мови
  6. калатати — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. калатати — Калата́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. калатати — КАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. чим, об що, у що, також без додатка. Часто й сильно бити, стукати чим-небудь. Діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. калатати — Калата́ти, -та́ю, -єш, одн. в. калатнути, -тну, -не́ш гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. Н. Вол. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Словник української мови Грінченка