кобеля

Значення в інших словниках

1. кобеля — Кобе́ля: — великий кошіль [16] — кошик із рогозу [21;2;XIII] — кошик [22;II,VIII,XII] — лозовий кошик [V] — Кобеля .у тексті, ковбеля В поясненнях — плетений з сітнику кошіль, кошик — пояснюється зате як «риба-піскар» (531). Словник з творів Івана Франка
2. кобеля — кобе́ля іменник жіночого роду кошик діал. Орфографічний словник української мови
3. кобеля — -і, ж., діал. Лозовий кошик. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кобеля — КОБЕ́ЛЯ, і, ж., діал. Лозовий кошик. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю (з народної пісні); Довгим рядом сиділи жінки, держачи на решетах, у кошах і кобелях на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, сім'я, курей, качок і інші такі гарні речі (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
5. кобеля — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
6. кобеля — КОБЕ́ЛЯ, і, ж., діал. Лозовий кошик. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю (Сл. Гр.); Приходить сваток до нас на кватиру з кобелею в руці (Фр., IV, 1950, 275). Словник української мови в 11 томах
7. кобеля — Кобе́ля, -лі ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у. Словник української мови Грінченка