кобіта

кобі́та (кубі́та) жінка; дівчина (м, ср, ст): Я вже й так твоїм фамілійним шофером став. Хто твою кубіту з Кракова возив – може, не я? Тепер тебе, каліко, вожу, а дай Боже, щоби'м ще твого мікруса на прохід возив (Лисяк)

◊ гра́ти кобі́ту вул., вульг. здійснювати статевий акт (м, ср, ст)|| = гримати

◊ закрути́ти кобі́ту вул. закохати в себе дівчину (ст)||замішати кобіту

◊ замішати кобі́ту = закрути́ти кобі́ту

◊ копатися до кобі́ти → копатися

◊ мотати кобі́ту зав'язувати знайомство з дівчиною (ст)

◊ різати кобі́ту = гра́ти кобі́ту

◊ перекала́тати кобі́ту вул., вульг. здійснити статевий акт (ст)||перерізати кобіту, пошмуляти кобіту

◊ перерізати кобі́ту = перекала́тати кобі́ту

◊ пошму́ляти кобі́ту = перекала́тати кобі́ту

◊ шмо́ндати кобіту = гра́ти кобі́ту

◊ шпили́ти кобіту = гра́ти кобі́ту