конечно
коне́чно обов'язково, неодмінно (ст): Ясько робив бучу й старався конечно мене досягнути (Нижанківський)||конче
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конечно — коне́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- конечно — див. конечне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конечно — див. звісно, невідмінно Словник чужослів Павло Штепа
- конечно — КОНЕ́ЧНО див. коне́чне. Словник української мови у 20 томах
- конечно — КОНЕ́ЧНО див. коне́чне. Словник української мови в 11 томах
- конечно — Конечно нар. = конечне. Словник української мови Грінченка