купчий
ку́пчий куплений, придбаний у магазині (ст): – О, прошу пані, яке печиво. Пиха! А коли то Славця встигли напекти? – Та то купче, пані Юлю. – А, о, так, так, тепер то добре чути, бо треба добре вкусити, таке тверде (Авторка)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- купчий — ку́пчий прикметник Орфографічний словник української мови
- купчий — Ку́пчий. Купівельний. ● Сила купча - купівельна спроможність. Із урядових сьвідоцтв показує ся, що, пр[иміром], в Індиї аж до прошлого року і в Мехику фунт срібла задержав тоту саму силу купчу. Українська літературна мова на Буковині
- купчий — -а, -е: Купча грамота іст. — нотаріальний акт про купівлю і продаж нерухомого майна, про право володіти ним. Купча земля іст. — земельні ділянки, які куплені селянами понад надільну землю і яка є їх власністю без будь-яких обмежень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купчий — КУ́ПЧИЙ, а, е. 1. Стос. до документів про купівлю (будинку, землі, машини і т. ін.). Відтак по весні втрапив на .. поруйнований повінню острівець, .. половина хат [там] пустувала, то з купчими паперами сільрадівського порога оббив, про все домовився (Є. Словник української мови у 20 томах
- купчий — КУ́ПЧИЙ, а, е: Ку́пча гра́мота, дорев.— нотаріальний акт про купівлю і продаж нерухомого майна, про право володіти ним. Словник української мови в 11 томах