1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

нагло

на́гло несподівано, раптово (ср, ст): Він на мент зупинився, нагло, аж хитнувся (Нижанківський); Директор попрощав її щиро, подав навіть руку, трохи подивувався, що так нагло від'їжджає, але і він зачув щось із тої історії про нещасливе кохання та дитину... (Ярославська); І ще раз я бачив, як він вилетів нагло через вікно, а за ним полетіли тарелі (Селепко)

◊ на́гло щез як бли́скавка про того, хто раптово з'явився і зник (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагло — На́гло: — раптово [52] на́гло: вдругъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. нагло — на́гло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. нагло — див. раптом Словник синонімів Вусика
  4. нагло — Присл. до наглий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нагло — НА́ГЛО. Присл. до на́глий. – Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т. Шевченко); Так море іноді всю ніч дрімає, І нагло хвилями, як крилами, заб'є (О. Олесь); Йому здавалось, що всі його нагло покинули (В. Словник української мови у 20 томах
  6. нагло — РА́ПТОМ (так швидко, що ніхто й не сподівався), РАПТО́ВО, НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНЕНА́ЦЬКА, ВРАЗ (УРАЗ), ВІДРА́ЗУ, НАРА́З, РА́ЗОМ, НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО, НЕЖДА́НО-НЕГА́ДАНО, НЕГА́ДАНО-НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО-НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНА́ГЛА розм., НА́ГЛО розм. Словник синонімів української мови
  7. нагло — На́гло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нагло — НА́ГЛО. Присл. до на́глий 1, 2. Максим успокоювався, не кричав уже та нагло задержав коні (Стеф., І, 1949, 204); 3 морських просторів нагло налетів поривистий вітер (Збан., Сеспель, 1961, 5); Грицько Вересай помер нагло (Бурл. Словник української мови в 11 томах