1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

одідичити

одіди́чити успадкувати (ст): Подає він прикмети характеру, які від них усіх у спадщині одідичив та чого на їх життєвих досвідах і від свої учителів навчився (Шах)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одідичити — Одіди́чити: — успадкувати [45] Словник з творів Івана Франка
  2. одідичити — одіди́чити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. одідичити — -чу, -чиш, док., перех., заст. Успадкувати, отримати у спадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одідичити — ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що по кому – чому, зах. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (В. Стефаник); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
  5. одідичити — ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (Стеф., І, 1949, 259); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Ірчан, II, 1958, 146). Словник української мови в 11 томах
  6. одідичити — Одіди́чити, -чу, -чиш гл. Получить въ наслѣдство, унаслѣдовать. Словник української мови Грінченка