остовпілий

Значення в інших словниках

1. остовпілий — остовпі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. остовпілий — див. приголомшений; розгублений Словник синонімів Вусика
3. остовпілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до остовпіти. 2》 у знач. прикм. Який раптово втратив здатність рухатися, свідомо сприймати що-небудь (від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін.). || Який нічого не виражає; застиглий (про погляд, очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остовпілий — ОСТОВПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до остовпі́ти. Спинився я на хвильку остовпілий, Наслухав, як ярмо засніжене скрипить (М. Рильський). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
5. остовпілий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
6. остовпілий — ОСТОВПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до остовпі́ти. Спинився я на хвильку остовпілий, Наслухав, як ярмо засніжене скрипить (Рильський, Поеми, 1957, 24); Кінь завмер. Він стояв, як укопаний, немов остовпілий від подиву (Збан., Крил. гонець, 1953, 9). Словник української мови в 11 томах