1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

панський

па́нський 1. який належить інтелігентній, поважній, вишуканій людині (м, ср, ст)

◊ па́нська канцелярія → канцелярія

◊ па́нські витрибе́ньки → витрибеньки

2. вишуканий, витончений (про смак, одяг тощо)(м, ср, ст)

◊ па́нський пе́сик → песик

3. делікатний (м, ср, ст)

4. заможний багатий (м, ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панський — па́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. панський — [пан'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. панський — -а, -е. Прикм. до пан, пані 1), 2). || Належний панові, пані. || Власт. панові, пані. || Признач. для пана, пані, розрахований на пана, пані. || Такий, як у пана, пані. || перен., ірон., зневажл. Благородний, делікатний і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панський — ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, па́ні 1, 2. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (М. Коцюбинський); // Належний панові, пані. Словник української мови у 20 томах
  5. панський — Па́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. панський — ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, па́ні 1, 2. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335); // Належний панові, пані. Словник української мови в 11 томах
  7. панський — Панський, -а, -е 1) Господскій, барскій, помѣщичій. Колисочка швабська, дитиночка панська. Макс. 2) Крѣпостной, помѣщичій. Чи того ж я сподівалась, ідучи вільна за панського? МВ. (О. 1862. III. 59). Колись, як ще були люде панські... Рудч. панське право. Словник української мови Грінченка