посполитий
посполи́тий 1. пересічний, звичайний (ср, ст): Посполитий галичанин насправді з тяжким серцем їде за кордон на довгі роки праці, бо родина і хата – то для нього наймиліше (Авторка)
2. тюр. неполітичний (про в'язня)(ст)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посполитий — Посполи́тий: — простий, звичайний, простонародний [51] Словник з творів Івана Франка
- посполитий — посполи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- посполитий — див. селянин Словник синонімів Вусика
- посполитий — -а, -е. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині 17-18 ст. – належний до селян. Посполите рушення — у феодально-кріпосницькій Польщі 13-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648–1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII–XVIII ст., – належний до селян. Почали жовніри .. Словник української мови у 20 томах
- посполитий — Загальний, народний, громадський; також простий, простолюдний, селянський, звичайний, загальноприйнятий, спільний Словник застарілих та маловживаних слів
- посполитий — СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст. Словник синонімів української мови
- посполитий — Посполи́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. На Україні до Народно-визвольної війни 1648 — 1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII — XVIII ст., — належний до селян. Почали жовніри.. Словник української мови в 11 томах
- посполитий — Посполитий, -а, -е 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198. Словник української мови Грінченка