1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

рипнути

ри́пнути 1. скрипнути (м, ср, ст)

2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити

3. шк. залишитися ще на рік у тому самому класі (ст)||зарепетувати II.

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипнути — ри́пнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рипнути — [рипнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. рипнути — -ну, -неш, док. Однокр. до рипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рипнути — РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Панас Мирний); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  5. рипнути — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). Словник синонімів української мови
  6. рипнути — Ри́пнути, -пну, -пнеш, -пнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рипнути — РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Мирний, І, 1954, 335); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 256). Словник української мови в 11 томах
  8. рипнути — Ри́пнути см. рипіти. Словник української мови Грінченка