рипнути
СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). — Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів — їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).
Значення в інших словниках
- рипнути — ри́пнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- рипнути — [рипнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- рипнути — -ну, -неш, док. Однокр. до рипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипнути — РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Панас Мирний); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- рипнути — ри́пнути 1. скрипнути (м, ср, ст) 2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити 3. шк. залишитися ще на рік у тому самому класі (ст)||зарепетувати II. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рипнути — Ри́пнути, -пну, -пнеш, -пнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рипнути — РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Мирний, І, 1954, 335); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 256). Словник української мови в 11 томах
- рипнути — Ри́пнути см. рипіти. Словник української мови Грінченка