1. Словник синонімів української мови

рипучий

СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Донченко); Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); "Відчиняй!" Голос чийсь незнайомий, грубий, скрипливий (Г. Хоткевич); Рипучими сходинками Юрко кинувся в каюту (О. Донченко); З ґанку чути рипучий голос (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипучий — рипу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рипучий — -а, -е. 1》 Який рипить, видає рип (див. рип I). 2》 розм. Різкий, неприємний (про голос, звук). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипучий — РИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який рипить, видає рип (див. рип¹). Це чує [Христя] – скрипнули двері, щось рипучими чобітьми пройшлося сіньми і назад вертає (Панас Мирний); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (О. Донченко). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  4. рипучий — РИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який рипить, видає рип ( див. рип¹). Це чує [Христя] — скрипнули двері, щось рипучими чобітьми пройшлося сіньми і назад вертає (Мирний, III, 1954, 227); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч., VI, 1957, 161). Словник української мови в 11 томах