фалювати

фалюва́ти вул. 1. іти; їхати (ст): – Га? Різні справи? То значить, ти не фалюєш з нами? (Лисяк); – Отже ти “фалюєш”? – сказав Роман до Адася. – Так. Позавтра їду. – Куди? – Чорт зна (Загачевський)

◊ ка́рта фалює карт. щастисть у грі (ст)

2. іти, похитуючи стегнами; дефілювати (ср)||фалювати боком