челядник

челядник шк. учитель-практикант (ст)||цувакс

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. челядник — Челя́дник: — молодий робітник, помічник у ремісника [IX] — наймит у ремісника [44-2] — підмайстер, робітник у ремісника [IV,V] — помічник; робітник у ремісника [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. челядник — з., наймит, робітник, слуга, челядин, челядинець Словник синонімів Караванського
  3. челядник — див. домовик Словник синонімів Вусика
  4. челядник — ЧЕЛЯ́ДНИК, а, ч., іст. 1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми – невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  5. челядник — челя́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. челядник — -а, ч., іст. 1》 Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). 2》 Той, хто належав до челяді (у 2 знач.). 3》 діал. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. челядник — ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В. Словник синонімів української мови
  8. челядник — Челя́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. челядник — ЧЕЛЯ́ДНИК, а, ч., іст. 1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Коч., П’єси, 1951, 125). Словник української мови в 11 томах