1. Словник синонімів української мови

челядник

ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В. Собко); На заводі Мишко за меншого помічника електротехніка (І. Микитенко); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають (О. Копиленко); — Почав шевцювати. Три роки учнем та рік у підмайстрах... (З. Тулуб); Після навчання учень вносив в цехову касу певну суму.. і вписувався в цехову книжку як підмайстер — "молодик" (з посібника); На старості літ Сухобрус почав слабувати на очі й мусив навчити малярства двох челядників (І. Нечуй-Левицький).

СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст., зневажл., ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РА діал., ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИК іст., ЧЕЛЯДИ́Н іст., ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше, О́БШАР збірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); (Конон:) Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); — Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); (Оля:) Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. челядник — Челя́дник: — молодий робітник, помічник у ремісника [IX] — наймит у ремісника [44-2] — підмайстер, робітник у ремісника [IV,V] — помічник; робітник у ремісника [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. челядник — з., наймит, робітник, слуга, челядин, челядинець Словник синонімів Караванського
  3. челядник — див. домовик Словник синонімів Вусика
  4. челядник — ЧЕЛЯ́ДНИК, а, ч., іст. 1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми – невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  5. челядник — челя́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. челядник — челядник шк. учитель-практикант (ст)||цувакс Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. челядник — -а, ч., іст. 1》 Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). 2》 Той, хто належав до челяді (у 2 знач.). 3》 діал. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. челядник — Челя́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. челядник — ЧЕЛЯ́ДНИК, а, ч., іст. 1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Коч., П’єси, 1951, 125). Словник української мови в 11 томах