штубак

штуба́к 1. шк. першокласник (перев. у гімназії)(ст): Як була прибрана та заля, цього я не бачив, бо “штубаків” з першої кляси там не допускали, і їх на прийнятті не було (Шухевич)||штубачок

2. шк. учень початкових класів (ст): Бачиш, сину, на вступі я мусів би познайомити тебе з деякими деталями любовної матерії, про які тобі, зрештою, як штубакові з шостої нормальної, і не треба багато знати (Керницький)

3. ірон. дитина (ст)

4.штурпак (ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штубак — ШТУБА́К, а́, ч., діал. Учень нижчих класів гімназії. Але дядько вхопив його за полу: “Гов! А то куди, мій пане?” “Я не штубак. Обижати [ображати] себе не дам” (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  2. штубак — див. штуб. Великий тлумачний словник сучасної мови