ґуст

ґуст 1. уподобання, смак (ст): 3 відновленням помешкання було багато клопоту, бо тяжко було збагнути ґусту пані Кушнірської. Чотири рази мальовано кімнати (Нагірний); Ширину рамен рисуємо залежно від моди чи ґусту кравця (Повний курс)

◊ до ґу́сту до вподоби; до смаку (ст): Мені так припала до ґусту та ружова суконка з білим комірцем, стільки грошей ми за неї вивалили, а Лесуня ніяк не хоче її вбирати (Авторка)

◊ ма́ти ґуст мати добрий смак (ст)

◊ не в <�мо́їм, його, її> ґу́сті <�мені, йому, їй> не подобається, не до смаку (Франко) (ст)||не <�мій, його, ЇЇ> ґуст

◊ не <�мій, йо́го́, їі́> ґуст = не в <�мо́їм, його, її> ґу́сті

◊ припа́сти до ґу́сту уподобати (Франко) (ст): То му дуже припа́ло до ґусту (Авторка); Взагалі я часто потрапляв у доволі скрутне становище через всякі свої, на мою думку, дотепні помисли, які не завжди припадали до ґусту тим, кого вони стосувалися (Гарух)

◊ як на чий ґуст що кому до вподоби (Франко) (ср, ст)

2. манера, стиль (ср, ст): Ту старшу пані, що сиділа за столиком коло вікна, я зауважила відразу, була так елегантно вбрана, ніби нічого особливого, але відразу було пізнати, що має добрий ґуст (Авторка); У кожного свій ґуст (Франко)