задниця
І, ж. Сідниці. Одну — струнку і довгоногу, якій він одразу погладжує задницю, — звати Оксана (А. Дністровий).
◇
Шукати пригод на свою задницю — здобуватись на проблеми. Вочевидь, удень вони працювали в Сіті, увечері йшли до спортзалу качатися, а вночі шукали пригод на свою задницю (С. Пиркало).
В задницю — лайл. висловлення незадоволення, роздратування. Це я добре сказав — які в задницю ментальності, коли насправді мало би йтися про ті жахливі суперечності, які вас роздирають (С. Жадан).
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задниця — Гузно, гузиця, гузниця, огузка, дупа, дупка, гапка, гепа, гепака, паністара, сидня, сідниця, срака, див. жопа Словник чужослів Павло Штепа
- задниця — за́дниця сідниці|| = дупа ◊ злупи́ти за́дницю 1. відлупцювати (ср, ст) 2. вилаяти, висварити, зганьбити (ср, ст): – Пхайтеся, пхайтеся! – кидають ті, що йдуть назад. – Там вам добре задницю злуплять. Ми вже своє дістали (Лисяк)|| = збештати 3. побити, понівечити, знищити (ср, ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- задниця — Задниця, -ці ж. То же, что и запаска 1, называемая задницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попередниця. Словник української мови Грінченка