ковбаска
И, ж.
1. Чоловічий статевий орган. Маленька ковбаска.
2. М'язисте стегно. Ти бачив того бігуна? Тільки ковбасками перебирає.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковбаска — ковба́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ковбаска — -и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковбаска — КОВБА́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса́ 1. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Л. Глібов); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній); Настрій у Сідалковського був бадьорий і життєрадісний. Словник української мови у 20 томах
- ковбаска — коти́ся ковбасо́ю (ковба́скою), грубо. 1. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь і побажання позбутися його. — Херсонський катюга, англійської королеви холуй, .. — відчалюй, поки не пізно! — неслись веселі погрози на море. Фразеологічний словник української мови
- ковбаска — КОВБА́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса́. Літаючи по дворах. Гава Шматочок ковбаски добула (Гл., Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Досв., Вибр., 1959, 396); *У порівн. Збоку лежала скручена ковбасками дідизна (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192). Словник української мови в 11 томах
- ковбаска — Ковбаска, -ки ж. ум. отъ ковбаса. Словник української мови Грінченка