1. Фразеологічний словник української мови

ковбаска

коти́ся ковбасо́ю (ковба́скою), грубо. 1. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь і побажання позбутися його. — Херсонський катюга, англійської королеви холуй, .. — відчалюй, поки не пізно! — неслись веселі погрози на море.— Котись ковбасою за горизонт! (О. Гончар). 2. Поспішати кудись, не затримуючись. (Дудка (до Хапчука):) Сенька! А ти йди за ним (машиністом) та дивись, щоб він там часу не гаяв. Ну, марш! (Хапчук:) Кочуся ковбаскою! (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбаска — ковба́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковбаска — -и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковбаска — КОВБА́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса́ 1. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Л. Глібов); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній); Настрій у Сідалковського був бадьорий і життєрадісний. Словник української мови у 20 томах
  4. ковбаска — И, ж. 1. Чоловічий статевий орган. Маленька ковбаска. 2. М'язисте стегно. Ти бачив того бігуна? Тільки ковбасками перебирає. Словник сучасного українського сленгу
  5. ковбаска — КОВБА́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса́. Літаючи по дворах. Гава Шматочок ковбаски добула (Гл., Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Досв., Вибр., 1959, 396); *У порівн. Збоку лежала скручена ковбасками дідизна (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192). Словник української мови в 11 томах
  6. ковбаска — Ковбаска, -ки ж. ум. отъ ковбаса. Словник української мови Грінченка