пеньок

Нька, ч., комп., див. пень.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пеньок — пеньо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пеньок — див. дровітня; пень Словник синонімів Вусика
  3. пеньок — [пеин’ок] -н'ка, м. (на) -н'ку, мн. -н'ки, -н'к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. пеньок — -нька, ч. 1》 Те саме, що пень 1). 2》 розм. Нижня частина зуба, що викришився, зламався і т. ін.; залишок зіпсованого зуба. 3》 перев. мн. Відростки на тілі птаха, з яких росте пір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пеньок — ПЕНЬО́К, нька́, ч. 1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев'я і пеньки свіжі (Марко Вовчок); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок... Словник української мови у 20 томах
  6. пеньок — пеньок: ◊ ма́ти на пеньку́ пильнувати; стежити (ср, ст)||мати на оці Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пеньок — до пня. Зовсім, повністю, дощенту. (Ярослав:) Встає полків залізная стіна, щоб нашу Русь од хижаків південних Оборонить і знищить їх до пня (І. Кочерга); Зайнялась і згоріла до пня хата (З журналу). до пенька́. Фразеологічний словник української мови
  8. пеньок — ПЕНЬ (залишок від зрізаного або зламаного дерева), ПЕНЬО́К, ШТУРПА́К діал. (з гострим верхом); КОРЧ (викорчуваний з корінням). В яру шелестіли дуби вікові, На пні засинала сова (П. Воронько); Я сів на вогкий осокоровий пеньок (Є. Словник синонімів української мови
  9. пеньок — Пеньо́к, пенька́, -нько́ві, на -ньку́; -ньки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пеньок — ПЕНЬО́К, нька́, ч. 1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев’я і пеньки свіжі (Вовчок, І, 1955, 203); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок... Словник української мови в 11 томах
  11. пеньок — Пеньок, -нька м. 1) ум. отъ пень. 2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147. Словник української мови Грінченка