1. Фразеологічний словник української мови

пеньок

до пня. Зовсім, повністю, дощенту. (Ярослав:) Встає полків залізная стіна, щоб нашу Русь од хижаків південних Оборонить і знищить їх до пня (І. Кочерга); Зайнялась і згоріла до пня хата (З журналу). до пенька́. Хома послав Луку в свій ліс надрати лика; А мій Лука за ликом увесь ліс очистив, до пенька! (Л. Боровиковський).

пеньо́к (пень) з очи́ма, грубо, фам. Нетямущий, безтолковий, дурнуватий. — Що ж ти, старий пеньок з очима, і далі мене не зрозумів. Репетував багато, а що й до чого — ніяк не збагнеш (З журналу).

сиді́ти ка́менем (пенько́м, кря́чкою і т. ін.). 1. Перебувати в нерухомому положенні. Увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть, се тільки ти тут каменем сидиш (Леся Українка). 2. Наполегливо займатися чим-небудь, заглиблюватися у якусь роботу, заняття і т. ін. Лікарі кажуть покинути таку працю, більше гуляти, спочивати, а я мушу каменем сидіти (М. Коцюбинський); Ялинка… пиво… Преферанс… А ти — води. Сиди пеньком. Рахуй у книзі чийсь аванс… (Еллан). 3. Перебувати де-небудь безвідлучно, нікуди не виходячи або не від’їжджаючи. Дід .. незмінно відказує: — Не хочу каменем сидіти на місці, в поле закортіло. Як там у полі, га? (Є. Гуцало); — Ти хоч би пішла проходилася. А то сидиш крячкою у хаті, аж зажовкла (Панас Мирний).

чо́ртів пеньо́к, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь. — Ти що? — витягнув шию Плачинда. — Ти як, чортів пеньок, говориш з господарем! (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) пень. 1. Уживається для підсилення, підкреслення якої-небудь ознаки, дії, якогось стану і т. ін.; дуже. Даремно прислухається (дуб). Однаково нічого не почує, бо вже глухий як пень (Ю. Збанацький); // Зовсім. — Сидиш, Катюшо, і лаєшся — запросив у гості, а сам, старий чорт, мовчить як пень (В. Собко); Зажурився дяк, немає порадників, сидить на призьбі сам як пень (М. Лазорський). 2. зі сл. стоя́ти, сиді́ти і т. ін. Бездумно, бездіяльно, нічого не розуміючи. Рибалка труситься, стоїть як пень. Не розшолопає — чи ніч, чи день (Л. Глібов); Гнат не пручався — він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (М. Коцюбинський). як пеньо́к. — А я чогось не вмію плакати,— довірливо признався вчитель.— Ще малим, коли мене били, мовчав як пеньок (М. Стельмах); — О, та у вас тут і помічники є!.. Тільки чого це він сидить як пеньок? (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пеньок — пеньо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пеньок — див. дровітня; пень Словник синонімів Вусика
  3. пеньок — [пеин’ок] -н'ка, м. (на) -н'ку, мн. -н'ки, -н'к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. пеньок — -нька, ч. 1》 Те саме, що пень 1). 2》 розм. Нижня частина зуба, що викришився, зламався і т. ін.; залишок зіпсованого зуба. 3》 перев. мн. Відростки на тілі птаха, з яких росте пір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пеньок — ПЕНЬО́К, нька́, ч. 1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев'я і пеньки свіжі (Марко Вовчок); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок... Словник української мови у 20 томах
  6. пеньок — пеньок: ◊ ма́ти на пеньку́ пильнувати; стежити (ср, ст)||мати на оці Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пеньок — Нька, ч., комп., див. пень. Словник сучасного українського сленгу
  8. пеньок — ПЕНЬ (залишок від зрізаного або зламаного дерева), ПЕНЬО́К, ШТУРПА́К діал. (з гострим верхом); КОРЧ (викорчуваний з корінням). В яру шелестіли дуби вікові, На пні засинала сова (П. Воронько); Я сів на вогкий осокоровий пеньок (Є. Словник синонімів української мови
  9. пеньок — Пеньо́к, пенька́, -нько́ві, на -ньку́; -ньки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пеньок — ПЕНЬО́К, нька́, ч. 1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев’я і пеньки свіжі (Вовчок, І, 1955, 203); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок... Словник української мови в 11 томах
  11. пеньок — Пеньок, -нька м. 1) ум. отъ пень. 2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147. Словник української мови Грінченка