понос
У, ч. Надмірна балакучість. Асоціюється з фізіологічним процесом.
◇
Словесний понос. Що за словесний понос? Він говорить швидше, ніж встигає сприймати слуховий апарат.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понос — поно́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- понос — -у, ч. 1》 Одноразовий приплід у деяких тварин. 2》 Наслідок розладу травлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понос — (мед.) бігунка, дрісня, отроба, червінка, див. дизентерія, діярея, пронос Словник чужослів Павло Штепа
- понос — ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- понос — Зневага, знущання, ганьба Словник застарілих та маловживаних слів
- понос — ПОНО́С (гострий розлад функції травного тракту), ПРОНО́С, БІГУ́НКА розм.; РІЗА́ЧКА (кривавий). З огидою пили вони забортну воду, від якої за кілька годин починався нестерпний біль у шлунку, а потім понос (З. Словник синонімів української мови
- понос — ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (Заг. Словник української мови в 11 томах
- понос — Поно́с, -су м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо. Черниг. г. Словник української мови Грінченка