1. Словник української мови у 20 томах

понос

ПОНО́С, у, ч.

1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом.

Часте рідке випорожнення буває при поносах (з навч. літ.);

Шлунок [при хронічному гастриті] працює ненормально: запори змінюються поносами (з наук.-попул. літ.);

* Образно. – У вас, пане професоре, починається, очевидно, поетичний понос, – висунув Славко голову в двері і зразу ж причинив (П. Колесник).

2. Одноразовий приплід у деяких тварин.

У свині два поноси в літо (Сл. Б. Грінченка);

Досліджували тварин одного поносу, які розвивались у різних умовах (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понос — поно́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. понос — -у, ч. 1》 Одноразовий приплід у деяких тварин. 2》 Наслідок розладу травлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понос — (мед.) бігунка, дрісня, отроба, червінка, див. дизентерія, діярея, пронос Словник чужослів Павло Штепа
  4. понос — У, ч. Надмірна балакучість. Асоціюється з фізіологічним процесом. ◇ Словесний понос. Що за словесний понос? Він говорить швидше, ніж встигає сприймати слуховий апарат. Словник сучасного українського сленгу
  5. понос — Зневага, знущання, ганьба Словник застарілих та маловживаних слів
  6. понос — ПОНО́С (гострий розлад функції травного тракту), ПРОНО́С, БІГУ́НКА розм.; РІЗА́ЧКА (кривавий). З огидою пили вони забортну воду, від якої за кілька годин починався нестерпний біль у шлунку, а потім понос (З. Словник синонімів української мови
  7. понос — ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (Заг. Словник української мови в 11 томах
  8. понос — Поно́с, -су м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо. Черниг. г. Словник української мови Грінченка