1. Словник сучасного українського сленгу

спалювати

Юю, -юєш, недок., спалити, -лю, -лиш, док. Викривати. По цих фірмових кросах тебе швидко спалять (А. Дністровий).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спалювати — спа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спалювати — (дрова) палити; (сонцем) висушувати, перепікати; (очима) обпалювати; (вітром) обпікати, обвітрювати; (соромом) мучити; (душу) шматувати; дк. СПАЛИТИ, пустити з димом Словник синонімів Караванського
  3. спалювати — [спал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. спалювати — -юю, -юєш, недок., спалити, спалю, спалиш, док., перех. 1》 || безос. || Витрачати на опалення, на освітлення і т. ін. || перев. док., кого, розм. Знищити вогнем чиє-небудь майно (хату, будинок і т. ін.). || Висушувати, знищувати сильною спекою. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., кого, що. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався (Леся Українка); У двір вскочило два хлопці й .. Словник української мови у 20 томах
  6. спалювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  7. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., перех. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Молодь розкладала великі вогнища, спалюючи на них старі цвинтарні хрести (Стельмах, II, 1962, 329)... Словник української мови в 11 томах