1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спалювати

спа́лювати

-юю, -юєш, недок., спалити, спалю, спалиш, док., перех.

1》 || безос.

|| Витрачати на опалення, на освітлення і т. ін.

|| перев. док., кого, розм. Знищити вогнем чиє-небудь майно (хату, будинок і т. ін.).

|| Висушувати, знищувати сильною спекою.

|| перен. Знищувати, руйнувати, розвіювати.

Спалити [свої] мости — рішуче порвати з чим-небудь, зробити неможливим повернення до чогось.

2》 Обпікати вогнем або чим-небудь гарячим; обпалювати.

3》 Викликати відчуття, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію морозу, вітру); обпікати.

|| Спричиняти хворобливе відчуття жару, печії і т. ін.

4》 перен. Сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; завдавати моральних страждань; мучити.

|| у сполуч. зі сл. душу, серце. Викликати тяжкі болісні переживання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спалювати — спа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спалювати — (дрова) палити; (сонцем) висушувати, перепікати; (очима) обпалювати; (вітром) обпікати, обвітрювати; (соромом) мучити; (душу) шматувати; дк. СПАЛИТИ, пустити з димом Словник синонімів Караванського
  3. спалювати — [спал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., кого, що. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався (Леся Українка); У двір вскочило два хлопці й .. Словник української мови у 20 томах
  5. спалювати — Юю, -юєш, недок., спалити, -лю, -лиш, док. Викривати. По цих фірмових кросах тебе швидко спалять (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  6. спалювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  7. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., перех. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Молодь розкладала великі вогнища, спалюючи на них старі цвинтарні хрести (Стельмах, II, 1962, 329)... Словник української мови в 11 томах