тупо
присл. Просто, банально; без смислу. Як би тупо це не звучало, найкращі мої критики сидять по пивних та барах (Єва). Твої жінки стовбичать тупо в чергах без кінця (В. Неборак). Та ще тупо, як на працю, волочити його вечорами до басейну, де мене вже знають (О. Забужко). Тупо, коли людина намагається витінитись саме в такий спосіб, але якщо по-іншому не вміє, то це її особиста справа (Інтернет). Мудила, які стоять поруч, тупо сміються (Л. Подерев'янський). А в її колі тупо і брутально трахають (І. Карпа).
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тупо — ту́по прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тупо — ТУ́ПО. Присл. до тупи́й. Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло... (В. Сосюра); Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (І. Словник української мови у 20 томах
- тупо — Присл. до тупий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупо — ТУ́ПО. Присл. до тупи́й. Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло… (Сос., І, 1957, 233); Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (Фр. Словник української мови в 11 томах
- тупо — Тупо нар. Тупо. Словник української мови Грінченка