тупо
ТУ́ПО. Присл. до тупи́й.
Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло… (Сос., І, 1957, 233);
Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (Фр., II, 1950, 142);
Остап влип у вікно, нудно, тупо позирав на заболочене.. подвір’я (Горд., II, 1959, 320);
— Буду вмирати з голоду… буду вмирати з голоду, — тупо твердила [Маруся] собі в душі і не брала нічого до уст (Хотк., II, 1966, 238);
У нього ревматизм крутив ноги, і дід болісно прислухався до німого ниття, до раптового наштрикування, яке то гостро, то тупо підпалювало болем його тіло (Гуц., Скупана.., 1965, 9);
В кімнаті по-гадючому сичить старосвітський годинник і починає тупо відбивати години (Стельмах, І, 1962, 415).
Значення в інших словниках
- тупо — ту́по прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тупо — ТУ́ПО. Присл. до тупи́й. Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло... (В. Сосюра); Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (І. Словник української мови у 20 томах
- тупо — присл. Просто, банально; без смислу. Як би тупо це не звучало, найкращі мої критики сидять по пивних та барах (Єва). Твої жінки стовбичать тупо в чергах без кінця (В. Неборак). Словник сучасного українського сленгу
- тупо — Присл. до тупий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупо — Тупо нар. Тупо. Словник української мови Грінченка