1. Словник сучасного українського сленгу

чайник

А, ч. Голова. Можна, я зараз викличу його надвір і дам йому по чайнику (Ю. Андрухович). Я скажу йому, аби відчепився, бо дістане в чайник (Ю. Андрухович).

∗∗∗

А, ч.

1. Недосвідчена в будь-якій сфері людина, початківець. Видавництво «Наукова думка» готує до друку: Банзай Ю., Мокоша С. «Ілюстрований путівник по циклу Кребса в алегоріях», Банзай Ю., Мокоша С. «Цикл Кребса для «чайників» (Л. Дереш).

2. комп. Недосвідчений або невмілий користувач ПК. До речі, ти також міг би це все написати на мило (я його не ховав і вгорі написав ще раз), а не перетворювати це місце в Кулікове поле для розборок Ламера і Чайника (Інтернет).

3. студ. Першокурсник.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чайник — жм. носатка, п! ПОСУДИНА Словник синонімів Караванського
  2. чайник — [чайниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. чайник — ЧА́ЙНИК, а, ч. 1. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (І. Нечуй-Левицький); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (В. Словник української мови у 20 томах
  4. чайник — ча́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. чайник — ча́йник вул. теща (перев. старшого віку)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. чайник — (-а) ч. 1. мол., жарт. Голова. Записуйте, бовдури. Беріть ручки і записуйте, бо ваші примітивні чайники все одно нічого не запам'ятають (Ю. Винничук, Груші в тісті); <...> ти даремно йому чайника розбила — він допомогти обіцяв (А. Словник жарґонної лексики української мови
  7. чайник — -а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чайник — ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6). Словник української мови в 11 томах