чайник
ЧА́ЙНИК, а, ч.
1. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду.
В чайникові було ще доволі чаю (І. Нечуй-Левицький);
На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (В. Собко);
Хлопець біг, дослухаючись, де саме торохтить і дзвенить чайник (С. Черкасенко).
2. перен., розм. Додати переносне значення про те, що чайник — це початківець, некваліфікований користувач.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чайник — жм. носатка, п! ПОСУДИНА Словник синонімів Караванського
- чайник — [чайниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- чайник — ча́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чайник — ча́йник вул. теща (перев. старшого віку)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чайник — А, ч. Голова. Можна, я зараз викличу його надвір і дам йому по чайнику (Ю. Андрухович). Я скажу йому, аби відчепився, бо дістане в чайник (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- чайник — (-а) ч. 1. мол., жарт. Голова. Записуйте, бовдури. Беріть ручки і записуйте, бо ваші примітивні чайники все одно нічого не запам'ятають (Ю. Винничук, Груші в тісті); <...> ти даремно йому чайника розбила — він допомогти обіцяв (А. Словник жарґонної лексики української мови
- чайник — -а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чайник — ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6). Словник української мови в 11 томах