публіка

(від лат. publicus — суспільний)

соціально-психологічна спільність споживачів різних видів культури та предметів мистецтва, по-в'язаних між собою та художниками багатоманітними відношеннями з приводу мистецтва та через нього; невід'ємний ланцюг функціонування культурних цінностей в суспільстві, завдяки якому реалізуються основні функції культури

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пУбліка — (в залі) авдиторія, глядачі, глядацтво, слухачі, слухацтво, відвідувачі; ЖМ. люди, народ, (багата) товариство; (така) сорт людей; П. громадськість. Словник синонімів Караванського
  2. публіка — публіка 1. ганебна подія; скандал (ср) ◊ роби́ти з се́бе публіку виставляти себе на посміховище (ср, ст) ◊ роби́ти публіку неславити, виносити приватні справи на загал (ср, ст) 2. жінка легкої поведінки; повія (ср, ст)|| = вінклювка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. публіка — I публ`іка-и, діал. 1》 ж. Ганьба, сором. 2》 ч. і ж. Особа поганої поведінки. II п`убліка-и, ж., збірн. 1》 Люди, що перебувають де-небудь як глядачі, слухачі, відвідувачі. || Певні кола глядачів, читачів і т. ін. 2》 розм. Люди, народ, товариство. || жарт., зневажл. Непевні, підозрілі люди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. публіка — Публі́ка, -ки пу́бліка, -ки, -ці (люди) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. публіка — ПУБЛІ́КА, и, діал. 1. ж. Ганьба, сором. [Дрейсігер:] У мене тут гості, а сі пройдисвіти сміють... лають мою жінку .. Коли б се так мусило бути у впорядкованій громаді, щоб такі бездоганні люди, як я і моя родина, мали терпіти таку публіку... то я... Словник української мови у 20 томах
  6. публіка — Поблі́ка, публіка: Публіка: Публі́ка: — в розумінні: сором, ганьба [XII] — ганьба перед громадою [VIII] — ганьба, сором, осуд [2,X] — гидоті́ [16] — прилюдна ганьба [33] — прилюдна ганьба, скандал [24] — публічна ганьба, скандал [23] — сором [5... Словник з творів Івана Франка
  7. публІка — Сором, ганьба; (- жінку) повія; (- чоловіка) розпусник. Словник синонімів Караванського
  8. публіка — Люди, громада, суспільство, спільнота, збірнота Словник чужослів Павло Штепа
  9. публіка — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  10. публіка — пу́бліка (від лат. publicus – всенародний, громадський) група людей, що зібралася де-небудь (глядачі, слухачі). Словник іншомовних слів Мельничука
  11. публіка — пу́бліка іменник жіночого роду глядачі, натовп публі́ка 1 іменник жіночого роду сором, ганьба діал. публі́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота особа поганої поведінки діал. Орфографічний словник української мови
  12. публіка — виставля́ти / ви́ставити на пу́бліку перед ким. Ганьбити, соромити кого-небудь. — Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (І. Франко). роби́ти пу́бліку з кого, діал. На дорозі мене перейшла та й публіку з мене робить (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  13. публіка — Публіка, -ки ж. 1) Стыдъ, позоръ. Гол. II. 471. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка. н. п. 2) Позорный столбъ. Желехъ. на публіку сісти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти. Гол. 3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Словник української мови Грінченка