аутизм

Крайня форма психічного відчуження, відмова індивіда від контактів з навколишнім оточенням, занижена можливість саморегуляції, прив’язаність до вузького кола ідей та уявлень, егоцентризм, неадекватність емоційних реакцій на поведінку людей.

англ. outism; нім. Autismus m=; угор. autizmus; рос. аутизм.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аутизм — аути́зм (від грец. αυτός – сам, один) хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у власні внутрішні переживання, прагненням до відособлення від зовнішнього світу і поступовим відривом від реальної дійсності. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. аутизм — Симптом психічних порушень; заглиблення у власні хворобливо викривлені внутрішні переживання, відособлення від зовнішнього світу; симптом шизофренії та дитячої психічної хвороби. Універсальний словник-енциклопедія
  3. аутизм — -у, ч., мед. Патологічна замкнутість, відгородженість від реальної дійсності з утратою інтересу до спілкування, природних емоційних реакцій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. аутизм — АУТИ́ЗМ, у, ч., мед., псих. Хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у внутрішні переживання з активним відстороненням від зовнішнього світу, відривом від реальної дійсності. Словник української мови у 20 томах
  5. аутизм — аути́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови