1. Словник із соціальної роботи

найманець

Означає будь-яку особу, яка у будь-якій ситуації: 1. Спеціально завербована на місці або за кордоном для участі у спільних насильницьких діях, спрямованих на: повалення уряду або інший підрив конституційного порядку держави або підрив територіальної цілісності держави. Беручи участь у таких діях, керуюються головним чином бажанням одержати особисту вигоду і яка спонукається до цього обіцянкою виплати або виплатою матеріальної винагороди. 2. Не є ні громадянином, ні постійним жителем держави, проти якої спрямовані такі дії. 3. Не надіслана державою для виконання офіційних обов’язків. 4. Не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії.

англ. hireling; нім. Tagelöhner m –s, =; угор. zsoldos; рос. наемник.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найманець — на́йманець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. найманець — Наймит; див. ще ВОЯК. Словник синонімів Караванського
  3. найманець — -нця, ч. 1》 Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. 2》 Солдат або офіцер найманої армії. 3》 Особа, спеціально завербована для участі у спільних насильницьких діях. 4》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. найманець — див. наемник, кнехт Словник чужослів Павло Штепа
  5. найманець — НА́ЙМАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, .. Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  6. найманець — НА́ЙМАНЕЦЬ (той, хто служить у найманому війську), НАЄ́МНИК зах.; ЛАНДСКНЕ́ХТ (найманий солдат в арміях Західної Європи доби середньовіччя; зневажл. — узагалі найманий або продажний солдат). Словник синонімів української мови
  7. найманець — На́йманець, -нця, -нцеві; -ма́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. найманець — НА́ЙМАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця: найманий робітник. Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, ..Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (Рильський, III, 1956, 392). Словник української мови в 11 томах