1. Словник із соціальної роботи

інвалідність

1. Стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності внаслідок захворювання або травми, які призводять до обмеження життєдіяльності і викликають необхідність соціального захисту. Визнання особи інвалідом здійснюється при проведенні медико-соціальної експертизи.

англ. disablement / disability; нім. Invalidität f=; угор. rokkantság; рос. инвалидность.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інвалідність — інвалі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. інвалідність — -ності, ж. Тривала або стійка (постійна), повна або часткова втрата працездатності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інвалідність — Тривале порушення здоров'я, що спричиняє цілковиту або часткову непрацездатність внаслідок хвороби, вади або каліцтва. Універсальний словник-енциклопедія
  4. інвалідність — Інвалі́дність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. інвалідність — ІНВАЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан інваліда. Ольга знала, що.. він отримує від держави пенсію за якусь інвалідність (Вільде, Сестри.., 1958, 464); Був терміново розроблений і затверджений закон [у 1919... Словник української мови в 11 томах