1. Словник української мови в 11 томах

інвалідність

ІНВАЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан інваліда.

Ольга знала, що.. він отримує від держави пенсію за якусь інвалідність (Вільде, Сестри.., 1958, 464);

Був терміново розроблений і затверджений закон [у 1919 р.] про обов’язкове державне страхування трудящих на випадок хвороби, інвалідності й безробіття (Іст. УРСР, II, 1957, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інвалідність — 1. Стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності внаслідок захворювання або травми, які призводять до обмеження життєдіяльності і викликають необхідність соціального захисту. Словник із соціальної роботи
  2. інвалідність — інвалі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. інвалідність — -ності, ж. Тривала або стійка (постійна), повна або часткова втрата працездатності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інвалідність — Тривале порушення здоров'я, що спричиняє цілковиту або часткову непрацездатність внаслідок хвороби, вади або каліцтва. Універсальний словник-енциклопедія
  5. інвалідність — Інвалі́дність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)